Killing Joke - Absolute Dissent

Свій чотирнадцятий за рахунком студійний альбом ветерани пост-панку і індастріал-року «Killing Joke» назвали «Absolute Dissent» ( «Абсолютний розкол»). Точно з таким же успіхом його можна було озаглавити і «Абсолютним возз'єднанням». Вперше з 1982 року, зазначивши в тому самому 2010 році свій 30-річний ювілей, свій жорстокий діагноз цього наскрізь прогнилому світу група поставила в оригінальному складі - один з найбільш харизматичних вокалістів Джез Коулман, гітарист Кевін Уокер, бас-гітарист Мартін «Ют» Гловер і ударник Пол Фергюсон.

Знаковою подією для написання свіжого матеріалу стало сумну звістку про смерть басиста Пола рейв в жовтні 2007 року. Ось тоді то і вирішила культова четвірка в пам'ять про одного гарненько струснути порох в своїх порохівницях. Нових пісень набралося понад сорока, але для платівки відібрали дванадцять. Записані вони були з максимально анархічним настроєм.

Сказати, що у музикантів «Killing Joke» відкрилося друге дихання - значить не сказати нічого. По відношенню до їх історії це було б навіть не коректно. Це дихання закривалося і відкривалося далеко не одноразово. А часом, суперечачи саме собі, змінювалося. Але завжди поверталося до своїх витоків, і тому така лихоманка на сьогоднішній день сприймається як природний стан групи. Секрет, що дозволив при такому багажі не розгубити по дорозі своїх слухачів, полягає в природності, ніколи не залишала музикантів у всіх експериментальних пошуках.

Ось і в «Absolute Dissent» так само натурально і невимушено був використаний весь багаж, нажитий непосильною працею з моменту заснування колективу. На платівці «процитовані» різні періоди існування «Killing Joke», але обрамлені все вони свіжим комплектом ідей і образів. Хоч в альбомі є натяки на переважна більшість попередніх релізів, але, кажучи мовою образів, можна чітко виділити тих трьох китів, на які він і спирається. Це - мелодійний політ альбому «Brighter Than A Thousand Suns» 1986 року, метал-колорит пластинки «Killing Joke» 2003 року і «брудний» саунд попереднього диску «Hosannas From The Basements Of Hell», випущеного в 2006 році. Залив всю цю гримучу суміш концентрованим розчином не за віком молодого азарту, ветерани обдало все музичні околиці ефектним вибухом емоцій.

Основні емоції укладені в строкатих, зухвало «кучматої» оркестровка пісень. Мелодії ж, як і раніше, звучать досить прямолінійно, а часом навіть і монохромно. На платівці є все, чого можна очікувати від ветеранів пост-панку. А може і набагато більше. Тут і нерівний бій панк-року з індастріал-роком в режимі мантри «In Excelsis», і макабричний індастріал-данс «Depthcharge», і експресивна сінті-рок-балада пам'яті Пола рейв «The Raven King», і ретро-диско-рок з резонуючими синтезаторами «European Super State», і ядрений індастріал-метал «This World Hell».

Тематика пісень охопила просто безмежний коло світових проблем: соціальних, політичних, екологічних, технічних, наукових і безліч інших. Ця платівка - один з тих рідкісних випадків, коли хочуть як краще, а виходить набагато крутіше!