XX СТОЛІТТЯ. СИНТЕЗ МОНОПОЛІЇ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

Початок XX століття характеризується бурхливим розвитком музичної індустрії розваг. Велику роль у розвитку концертної діяльності зіграли Петербурзьке філармонійне товариство, Московське філармонійне товариство, Російське музичне товариство, Гурток російської музики, концертна музична організація «Будинок пісні», яка проіснувала до 1918 року. Музична естрада в цей період перебувала, в основному, в руках приватної антрепризи.

ІНДУСТРІЯ грамзапису

Особливо активно розвивається сфера грамзапису. Перша в Росії фабрика грамплатівок відкрита в Ризі в 1902 році. А в 1907 році виробництво платівок організувала фірма Пате, ввозити матриці з-за кордону (з 1922 р - «Фабрика імені 5-річчя Жовтня»). З 1910 року випуск платівок починає фабрика «Метрополь-рекорд» на станції Апрелівка під Москвою. У 1911 році запущена в експлуатацію фабрика товариства «Сирена-Рекорд», яка за рік надрукувала 2,5 мільйона платівок.

Державна Дума прийняла закон «Про авторське право», де вперше були враховані інтереси звукозаписних компаній. Утворено Агентство музичних прав російських авторів (Ампріл). Річне валове виробництво в Росії становило 18 мільйонів грамплатівок, на ринку діяло близько 20 компаній. Апрелівський завод збільшив потужності до 300 тисяч платівок на рік. Був створений «Синдикат об'єднаних фабрик», з метою протидіяти великим закордонним виробникам. Однак після початку першої світової війни в Росії їх кількість скоротилася.

У 1915 році став до ладу завод «Пише амур в Москві». До революції в Росії налічувалося шість фабрик, що випускали 20 мільйонів штук грамплатівок в рік; крім того, 5-6 мільйонів вироблялося по імпортним матрицями. Більшість фабрик були засновані на особистому російською капіталі - «Товариство Ребіков і К?» та інші. Однак у цей же час ринок стикається і з першими негативними явищами в музичній індустрії, характерними і для сучасного шоу-бізнесу. З'явилися перші піратські пластинки, виробництвом яких займалася компанія «Неографон» і петербурзький філія американської фірми «Мелодіфон». Далі всіх пішов підприємець Д. Фінкельштейн - його товариство «Орфенон» виробляло виключно піратські пластинки.

МУЗИЧНО-ИЗДАТЕЛЬСКОЕ ДЕЛО

Подібні явища відбувалися і в музичних видавництвах. На початку XX століття нотно-видавнича справа в Росії досягло високого рівня розвитку, не уступаючи по техніці поліграфічного оформлення нот закордонним музичним виданням. Такі російські музичні видавництва як фірма Юргенсона, завоювали світове визнання. У перші десятиліття XX століття існували численні музичні магазини - фірми на периферії (Ярославль, Ростов-на-Дону, Єкатеринбург, Саратов і інших містах), які займалися музично-видавничою діяльністю. Музичні видавництва і музичні магазини в Росії випускали каталоги, виданих ними нот, які є і по сей день цінними джерелами вивчення музичних смаків епохи.

НАЗАД ДО МОНОПОЛІЇ

Кардинальні зміни в музичному мистецтві відбулися після революції 1917 року. Видавнича справа переходить в руки держави (Декрет Ради народних комісарів від 19 грудня 1918 року). У 1921 році нотні видавництва і нотопечатні об'єднуються в єдине нотне видавництво, яке в 1922 році увійшло до складу «Держвидаву» на правах його музичного сектора. У 1930 році музичний сектор реорганізується в Державне музичне видавництво «Музгиз» з відділенням в Ленінграді, що стало найбільшою музично-видавничою фірмою. У ці ж роки працює і ряд інших музичних видавництв, зокрема, кооперативне «Трітрон» (1925-1935 рр.). Вони випускали ноти і книги з музики. Епізодичним випуском нот займається ряд громадських організацій і відомств: Московське суспільство драматичних письменників і композиторів (МОПІК, 1917-1930 рр.), Всесоюзне управління з охорони авторських прав. У 1939 році при Спілці композиторів створений Музичний фонд СРСР, в завдання якого входило видання творів радянських композиторів. У 1964 році «Музгиз» і «Радянський композитор» об'єдналися в одне видавництво «Музика», але в 1967 році вони знову розділяються. Цими видавництвами випускаються журнали «Радянська музика» і «Музичне життя».

ІНДУСТРІЯ грамзапису

Виробництво грамплатівок також зазнає період різких змін. Ця галузь була націоналізована. А однією з перших грамплатівок, випущених у світ за радянської влади, став запис мови В.І. Леніна «Звернення до Червоної Армії». У 1919-1920 рр. відділ «Центропечаті» «Радянська пластинка» випустив понад 500 тисяч грамофонних дисків. Це були переважно мовні записи - виступи відомих партійних і громадських діячів. У 20-ті роки було відновлено виробництво на старих підприємствах, а в 30-ті роки починає роботу Всесоюзний будинок звукозапису в Москві. У 1957 була заснована всесоюзна студія грамзапису. У 1964 році була створена Всесоюзна фірма «Мелодія», що об'єднала вітчизняні заводи, будинки і студії грамзапису і стала на багато років монополістом в звукозапису.

КОНЦЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Зайве говорити, що і в концертній діяльності відбулися великі зміни. Організація і керівництво всією галуззю перейшли в руки держави, що мало великий вплив на ідеологічну спрямованість творчості виконавців. Особливо це стало помітно в області естрадного мистецтва. Були створені спеціальні державні установи, які займалися організацією концертної діяльності артистів усіх жанрів, в тому числі і естради.

У цю систему під егідою міністерства культури входили «Госконцерт», «Союзконцерт», «Росконцерт», республіканські, обласні та міські філармонії, концертні об'єднання, які здійснювали керівництво всієї складної концертної життям в нашій країні. Зрозуміло, що вся ця розгалужена структура спиралася в своїй роботі на принципи крайньої централізації, закладені комуністичною партією в основу всієї структури радянської держави. Вільне підприємництво каралося законом як нелегальна діяльність. Разом з тим потрібно зазначити, що в цей період на перше місце висувається музично-просвітницька та культурна робота.

Концерти проходять не тільки в концертних залах великих міст, а й в невеликих клубах, будинках культури, в цехах заводів, фабрик, в радгоспах, колгоспах, в червоних куточках і на фермах. При цьому оплата артистам проводилася по строго встановленим тарифам - від 4,5 до 11,5 рублів за концерт.

З виникненням ринкової економіки на офіційній естраді починають розвиватися альтернативні напрямки. З'являються проблеми. Пов'язані з реорганізацією цієї діяльності. Мені здається, що сформувалося головне протиріччя: між особистим характером таланту і практикою присвоєння державою його праці. Адже право платити виконавцю від попиту раніше було відсутнє. Поява численних фірм і компаній, що працюють в музичній естраді, стало об'єктивним відповіддю нового часу на зрослий інтерес як споживачів, так і підприємців до естраді в цілому і її напрямками. А результат цього процесу очевидна. Тільки в Москві в даний час функціонує понад сімдесят державних і приватних асоціацій, фірм, компаній, об'єднань, що займаються організацією концертної діяльності. І це тільки офіційно зареєстрованих. Ми не говоримо про нелегальних, неоформлених об'єднаннях. Природно, керувати такою багатогранною діяльністю під силу тільки високопрофесійним спеціалістам-менеджерам, які повинні не тільки і не стільки задовольнити зростаючі запити публіки, а й передбачити їх, чітко вловлюючи кон'юнктуру ринку і відстежуючи діяльність конкурентів, враховуючи у своїй роботі інші чинники цього ринку, такі як платоспроможність населення та ін.